В Зоні ЧАЕС знайшли створінь, яким взагалі чхати на радіацію

Дослідники не змогли знайти жодних мутацій в ДНК досліджених тварин.

Мікроскопічні хробаки, які живуть у високорадіоактивному середовищі Чорнобильської зони відчуження, здається, абсолютно не страждають від радіаційного ураження. Про це повідомляє науковий вісник Science Alert.unian.ua

Нематоди, зібрані в цьому районі, не показали жодних ознак пошкодження своїх геномів, всупереч тому, що можна очікувати від організмів, що живуть у такому небезпечному місці. Відкриття, опубліковане на початку цього року, не свідчить про те, що Зона ЧАЕС є безпечним місцем, кажуть дослідники. Просто хробаки стійкі та здатні спритно адаптуватися до умов, які можуть бути негостинними для інших видів.

За словами групи біологів під керівництвом Софії Тінторі з Нью-Йоркського університету, це може запропонувати деяке розуміння механізмів відновлення ДНК, які одного разу можна буде адаптувати для використання в медицині.

“Чорнобиль був трагедією незбагненного масштабу, але ми все ще не маємо повного уявлення про наслідки катастрофи для місцевого населення”, — каже Тінторі.

Один із способів зрозуміти це питання — поглянути на нематод — мікроскопічних круглих черв’яків, які живуть у різних середовищах існування (включаючи тіла інших організмів). Нематоди можуть бути надзвичайно витривалими; було кілька випадків повторного пробудження нематод після тисячоліть замерзання у вічній мерзлоті.

Вони зібрали сотні нематод із гнилих фруктів, листя та ґрунту в Зоні ЧАЕС, використовуючи лічильники Гейгера для вимірювання радіації навколишнього середовища та одягнувши захисні костюми від радіоактивного пилу. Дослідники культивували майже 300 зібраних черв’яків у лабораторії та відібрали 15 зразків для секвенування геному.

Потім ці секвеновані геноми порівнювали з секвенованими геномами п’яти зразків черв’яків з інших частин світу – Філіппін, Німеччини, Сполучених Штатів, Маврикія та Австралії.

Черв’яки з ЧАЕС здебільшого були більш генетично схожі один на одного, ніж на черв’яків-іноземців, причому генетична відстань відповідала географічній відстані для всієї вибірки з 20 штамів. Але ознак пошкодження ДНК радіаційним середовищем не було.

Команда ретельно проаналізувала геном хробаків і не виявила жодних доказів масштабних хромосомних перебудов, очікуваних від мутагенного середовища. Вони також не виявили кореляції між швидкістю мутації хробаків і силою навколишнього випромінювання в місці, звідки походить кожен хробак.

Команда могла лише зробити висновок, що немає доказів будь-якого генетичного впливу середовища ЧАЕС на геноми черв’яків. Це може допомогти дослідникам спробувати з’ясувати, чому деякі люди більш сприйнятливі до раку, ніж інші.