“Син пpосив передати йому хоча б тиcячу євpо, але я відмовляюся – пpичина дуже вагома. А все пoчалося з тогo, що…”

Я вже років 7 точно працюю закордоном. Їхала і до Польщі, і в Німеччину. Зараз останні 3 роки я стабільно працюю в Італії хатньою робітницею.

Сеньйори у мене дуже заможні люди, при грошах і платять, відповідно, досить добрі євро за мою роботу.

Майже всі зароблені гроші я передаю старшій молодшій Ірині до Львова. Хоча у мене є ще старший син Павло.

Гадаєте, що я така погана мати, раз ділю дітей? Ні. Прошу дослухати мою історію до кінця. Я сподіваюся на розуміння, а не осуд та докори.

Павло декілька років тому одружився. Невістка у мене хороша дівчина, хазяйновита, приємна у розмові. Павло з Наталкою познайомився ще на 1 курсі університету. Так у них одразу кохання спалахнуло, грубо кажучи.

Після розпису та весілля молодята хотіли жити окремо, однак, не мали фінансів ні на власну квартиру, ні на оренду.

Тому зараз вони живуть у батьків Наталки, пані Ольги та пана Василя. Вони мають за містом двоповерховий будинок. Але ремонт там не робився, певно, з часів розпаду союзу. Меблі старі-старезні, підлога скрипить, дах вже у плямах від потьоків та плісняви, килими протоптані.

Поки Павло зробив ремонт у кухні, спальні та ванній кімнаті. Купив нову плитку, душову кабінку поставив, придбав холодильник, мультиварку, витяжку, духовку, посудомийну машинку.

Тільки от мене бентежить одне – Павло в тій хаті не прописаний. Живе, наче квартирант. Я просто маю на увазі, що син отак просто вкладається в чужий будинок. А раптом його потім звідти виженуть, як якесь цуценя безпритульне? Не раз натякала Павлові, аби він поговорив з тестем, хоч би половину майна на нього переписали!

– Мамо, мені це не потрібно. Ну і що, що я тут на пташиних правах, як ти часто кажеш? Зате Наталка мене любить та цінує, це найголовніше, – дорікав син у слухавку.

Тоді я вже сама вирішила до того не пхатися. От він дорослий чоловік, хай сам вирішує, що і як робити. Але попередила, що не дай Боже він опиниться без даху над головою, то аби на мене не розраховував. Я ж попереджала.

А минулого літа моя донечка Іринка вийшла заміж. І тут мене свати приємно потішили – перші заговорили про те, аби кожен оплатив половину весілля та квартиру. Я одразу погодилася на такі умови.

Ми купили квартиру готову до заселення, в гарному районі, приватний сектор з охороною. Поки я їздила у Італію, то свати дуже сильно допомагали з ремонтом. Коли я купила дітям деяку техніку до нової квартири, то сваха потім дала мені половину грошей з вартості. Мовляв, так буде справедливо.

От бачите, яка ситуація – просто небо та земля! Місяць тому Іринка народила первістка, і я висилаю їй гроші на малюка, ще великі пакунки з гостинцями, одягом та іграшками передаю. Сваха часто приходить до Іри, допомагає їй з малюком. Не кричить, не дорікає, не сварить. Я постійно свасі казала, що дуже вдячна за поміч.

Спершу Павло та Наталка якось байдуже віднеслися до тої історії. Однак, зараз вони чомусь почали сприймати мене за ворога народу, інакше не скажу, чесно.

Все почалося з того, що син захотів на літо зробити біля будинку альтанку, поставити лавочку-качелю та ще місце під мангал для посиденьок. Звісно, таке задоволення не з дешевих, адже треба і деревину надійну вибрати, бригаду майстрів найняти, оплатити матеріали.

– Мамо, можеш мені вислати на початок десь тисячу євро? Ми вже вчора були в Епіцентрі, собі так прикидали, скільки то все обійдеться.

– Ні.

– Як це ні, мамо? Ну я тебе нормально прошу!

– Сину, ти в тій хаті прописаний? Ти там господар?

– Ні. Але яка різниця?

– Ну дійсно, яка різниця. Давай я зараз тобі вишлю долярики та єврики, ти їм палац збудуєш, а потім тебе копняком під одне місце за ворота виставлять.

Ми дуже сильно посварилися і Павло кинув слухавку. Звісно, я не збираюся вкладати гроші у чуже майно. Не раз казала синові, аби вони вже відкладали гроші на свою квартиру у місці, я з цим питанням допоможу. А він не хоче. Чого він так тої хати тримається? То ж чуже, не його!

Павло ще мені подякує, що я гроші не давала. Ніхто не застрахований від розлучення і це факт. І прошу, аби мене зрозуміли.”

Ви погоджуєтеся зі словами жінки? Вона вчинила правильно?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Джерело